Щодо права на допомогу по вагітності та пологах, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом

Версія для друкуВерсія для друку

Щодо права на допомогу по вагітності та пологах, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом

 

Надає роз’яснення головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю,  зайнятість та інших нормативно-правових актів Юлія Кодинець

 

Відповідно до ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади). Отже, у період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за основним місцем роботи та зовнішнім сумісництвом зберігається місце роботи.

Згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи (п. 1 ст. 31 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до п. 25 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п. 26 Порядку № 1266).

Згідно п. 30 Порядку № 1266 у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

 

Наверх ↑